Перебуваючи у місцях позбавлення волі, неодноразово судимий громадянин вигадав шахрайську схему з "купівлі – продажу" житла і земельних ділянок - апеляційний суд залишив вирок без змін

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого С. та його захисника на вирок Борщівського районного суду від 17 липня 2024 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2019 року неодноразово судимий С., перебуваючи в установі виконання покарань, зі свого мобільного телефону зателефонував до громадянина С. та, представившись головою однієї з сільських рад Київської області, повідомив, що у нього в кабінеті знаходилась людина, яка мала намір придбати його земельну ділянку та будинок, що у с. Свобода Київської області. Увівши, таким чином, потерпілого в оману, обвинувачений під приводом оформлення документів, незаконно заволодів коштами громадянина С. у розмірі 4 500 грн.

Діючи аналогічним чином, 20 жовтня 2019 року обвинувачений незаконно заволодів коштами громадянки С. у розмірі 4 000 грн. Того разу йшлось про купівлю земельної ділянки та житлового будинку в одному з сіл Дніпропетровської області.

31 травня 2020 року обвинувачений перебував у м. Чортків і у нього (разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою) виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом обману К. Тож обвинувачений сказав потерпілій про намір придбати частину її житлового будинку в м. Чортків. Надалі, під приводом оформлення документів, заволодів її коштами на загальну суму 39 873 грн.

Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2024 року С. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частино 2 статті 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно). На підставі частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року у виді 1 року 2 місяців обмеження волі, більш суворим за даним вироком, остаточно призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

До відома: санкція частина 2 статті 190 КК України передбачає покарання у виді: штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Не погодившись із призначеним покаранням, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги і просили цей вирок змінити й при призначенні покарання врахувати вирок Бучацького районного суду Тернопільської області  від 11 червня 2024 року, залишивши визначену ним міру покарання у виді 1 року позбавлення волі.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, а обрані вид і міра покарання відповідали тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Так, районний суд правильно врахував, що, відповідно до статті 12 КК України, обвинувачений С. учинив нетяжкий злочин, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся. Разом із тим, обвинувачений неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини. Тому місцевий суд прийшов до вірного висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, та правильно призначив покарання у межах санкції статті обвинувачення, наближеної до мінімальної. При цьому вірно зазначив про відсутність підстав застосувати до нього статті 69, 75 КК України.

Стосовно доводів апелянтів, що 17 липня 2024 року при призначенні покарання Борщівський районний суд Тернопільської області не врахував вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2024 року, колегія суддів визнала їх такими, що не заслуговували на увагу, оскільки на момент проголошення судового рішення Борщівським районним судом Тернопільської області вирок Бучацького районного суду Тернопільської області ще не набрав законної сили, а на даний час його оскаржено в апеляційному порядку. Тому підстави для зміни вироку в цій частині також відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого С. та його захисника залишила без задоволення, а вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2024 року – без змін.