Перевірити довіреність на представництво сторони в процесі може виключно суд, що розглядає справу, а не в іншому судовому процесі – КЦС ВС

Позивач просив суд визнати неправомірними дії нотаріуса щодо посвідчення виданої в порядку передоручення довіреності на представництво адвокатом інтересів сторони в інших справах, у яких позивач був відповідачем. Також він просив суд визнати вказану довіреність недійсною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивача задовольнив частково, рішення попередніх судів скасував, у задоволенні позову відмовив з інших правових підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов’язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів КЦС ВС послалася на Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, в якому зроблено висновок, що за правовою природою представництво у суді є правовідношеннями, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов’язки.

Згідно зі статтями 38, 40, 42, 44 ЦПК України 2004 року кожна сторона має право на участь у цивільній справі як особисто, так і через представника. У довіреності визначаються повноваження представника в суді.

Таким чином, перевірити повноваження представника сторони, а також законність документа, наданого на підставі таких повноважень, належить до обов’язку виключно суду, який розглядає справу, в якій така довіреність надана.

Суд установив, що позивач оспорив довіреність від 20 квітня 2015 року, надану в інших справах, у яких він є відповідачем. Отже, при розгляді саме цих справ суду і належить перевірити законність виданої для участі в судовому процесі довіреності на представництво інтересів у суді.

При цьому ВС відхилив доводи касаційної скарги про те, що оспорена довіреність є для позивача важливим юридичним фактом, у тому числі на оскарження вчинених представником іншої особи процесуальних дій в іншому процесі, так як всі процесуальні дії, які вчинила представник, вчиненні виключно в інтересах свого довірителя і лише для довірителя, набуваючи, змінюючи чи припиняючи права та обов’язки, а не для позивача.