Суд першої інстанції задовольнив позов про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, виходячи лише з факту завдання таких збитків. 

Апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив, оскільки, зокрема, позивач не довів, що причини зупинення будівництва виникли саме через ужиті заходи забезпечення позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивача задовольнив частково: постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши на умови та підстави, які слід встановити у цій категорії справ. Таке рішення КЦС ВС прийняв з огляду на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, й не усім доводам сторін надав належну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи вживалися.

Згідно з Рекомендаціями R (84)5 Комітету міністрів державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направленні на удосконалення судової системи від 28 лютого 1984 року, коли сторона порушує явно необґрунтований позов, суд повинен мати повноваження приймати рішення у справі на основі спрощеної процедури і, якщо це необхідно, накладати на цю сторону штраф або ухвалити рішення про відшкодування збитків іншій стороні (принцип № 2).

Право на відшкодування збитків у цій справі ґрунтується на прямій вказівці закону (ч. 1 ст. 159 ЦПК України), а доведення вини трансформується через принцип добросовісності.

Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову.

Апеляційний суд не дослідив підстави та умови застосування ч. 1 ст. 159 ЦПК України, а саме: 1) добросовістність / недобросовістність дій відповідачів при заявленні клопотань про забезпечення позову; 2)зловживання / незловживання правом; 3) підстави відмови відповідачам у пред’явленому ними позові, тобто, чи був намір завдати збитки підприємству, чи було зловживання при заявленні клопотання про забезпечення позову.

У цих правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, яка може бути спростована, і ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (основний позов) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні в результаті застосування забезпечення позову.

Підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння ТОВ «Центр-Інвест 2005» шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої суд вчинив такі дії.

Підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння підприємству шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів.

Посилання апеляційного суду на неможливість визначити розмір збитків безпідставні, оскільки не може бути відмовлено у задоволенні позову щодо відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України лише з цієї підстави. У такому разі їх розмір визначається судом з урахуванням всіх обставин справи виходячи з принципу справедливості та співмірності.

Висновок апеляційного суду про недоведеність причинного зв’язку між виникненням збитків і вжиттям судом заходів забезпечення позову є передчасним, оскільки суд не встановив, чи була реалізація відповідачами свого суб’єктивного процесуального права на позов протиправною, лише з метою завдати шкоди позивачу, адже  учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.

Отже, для встановлення причинного зв’язку суду слід з’ясувати протиправність дій відповідачів, які мають передувати настанню збитків, і шкідливі наслідки протиправної поведінки, що суд не зробив.

З постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10900/18-ц  (провадження № 61-22785св19) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.