Головне управління Державної фіскальної служби України у Львівській області звернулося до суду із заявою, у якій просило визнати безхазяйними та перерахувати до державного бюджету грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках районних відділів Львівського міського управління і Головного управління  МВС України у Львівській області.

Заява обґрунтована тим, що Львівське МУ ГУ МВС України у Львівській області було ліквідовано, а на депозитному рахунку Головного управління Національної поліції у Львівській області, яке є правонаступником ГУ МВС у Львівській області, знаходяться грошові кошти, вилучені в ході проведення попереднього слідства та дізнання.

Місцевий суд закрив провадження у справі, керуючись тим, що зазначені кошти були предметом кримінальних та адміністративних справ, і законом установлено спеціальний (позасудовий) порядок для їх передачі у власність держави. Отже, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками судів попередніх інстанцій виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Натомість з матеріалів справи вбачається, що на момент подання позовної заяви позивачу були відомі власники грошових коштів, які він просить визнати безхазяйними.

Крім того, ЦК України передбачена можливість звернення до суду із заявою про передачу у комунальну власність лише нерухомих речей та лише у випадку вчинення всіх передбачених законодавством дій. А безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність лише за набувальною давністю в порядку, встановленому законом.

Водночас ст. 100 КПК України встановлено, що у разі закриття кримінального провадження питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання. При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику, а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно із Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їхнім власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня повідомлення власника про можливість їх повернення.

Якщо протягом цього строку клопотання про повернення вказаних об’єктів не надійшло, вони передаються спеціальній комісії, яка разом з фінансовими органами приймає рішення про проведення їх реалізації або знищення.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 461/6662/17 (провадження № 14-547цс19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87393400.