Критерієм передвиборної агітації є наявність у діяльності з поширення інформації мети спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України (ч.1 ст. 58 Закону України «Про вибори Президента України»). Тому діяльність з поширення інформації, щодо якої така мета не встановлена, не може вважатися передвиборною агітацією.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в апеляційному порядку справу за позовом кандидата на пост Президента України Анатолія Гриценка до кандидата на пост Президента України Петра Порошенка.

Позивач просив визнати повідомлення із 74 фотоілюстраціями, що розміщені на Офіційному інтернет-представництві Президента України Петра Порошенка (Адміністрації Президента України) за наслідками його робочої поїздки до Одеської області, передвиборною агітацією, зобов’язати відповідача здійснити оплату цієї передвиборної агітації за рахунок особистого виборчого фонду, а також зобов’язати його утриматися від учинення ним передвиборної агітації за рахунок бюджетних коштів.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів КАС ВС констатувала відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів встановила, що повідомлення із фотоілюстраціями не спрямоване на спонукання виборців до голосування за або проти певного кандидата, не містить тверджень і не дає підстав для виникнення оціночних суджень про переваги або недоліки певного кандидата, не надає переваги певному кандидату у будь-якій формі.

Колегія суддів також зауважила, що, незважаючи на споріднену спрямованість із класичними (телевізійними, радіо тощо) ЗМІ та ефективність подання інформації для цільової аудиторії, відсутність нормативного врегулювання діяльності у мережі Інтернет унеможливлює ототожнення будь-якого веб-сайту, зокрема інформаційної чи офіційної сторінки органу державної влади, із засобом масової інформації (крім випадку, коли веб-сайт зареєстрований у встановленому законом порядку як ЗМІ).

Суд дійшов висновку, що Офіційне інтернет-представництво Президента України не є засобом масової інформації. Його роль як джерела офіційної інформації, яка надається засобам масової інформації, а не як самостійного ЗМІ (Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом Президента України від 2 квітня 2010 року  № 504/2010).

Верховний Суд спростував доводи позивача стосовно того, що розміщення вказаної інформації є проведенням агітації за рахунок бюджетних коштів, якими відає Адміністрація Президента України, а не так, як встановлено законом. Суд встановив, що оскільки розміщення інформації є не передвиборною агітацією, а висвітленням діяльності Президента України, то на таке висвітлення не поширюються заборони, встановлені ст. 37 Закону України «Про вибори Президента України».

Рішення Верховного Суду від 10 березня 2019 року у справі № 855/64/19 (провадження № А/9901/52/19)– http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80332810 .