У липні 2011 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув син позивачів. Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння водія автомобіля, який спричинив зіткнення, було складено з недоліками через порушення співробітниками комунальної установи «Центральна районна лікарня» та КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівки своїх посадових обов’язків. Так, протокол медичного огляду був підписаний лікарем, який не дочекався результатів лабораторних досліджень та не встановив, чи знаходився водій у стані алкогольного чи іншого сп’яніння. У подальшому в результаті визнання медичних документів недопустимими доказами суд, який розглядав кримінальну справу, застосував до зазначеного водія амністію та звільнив від кримінальної відповідальності.

У липні 2017 року батьки загиблого звернулися до суду із позовом до КУ «Центральна районна лікарня» про відшкодування моральної шкоди, стверджуючи, що упродовж шести з половиною років вони відчувають моральні страждання, які спричинені неправомірними діями медичних працівників, викликані пожиттєвими негативними наслідками, пов’язаними із непритягненням до кримінальної відповідальності винуватця смерті їхнього сина.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, збільшено до 100 тис. грн для кожного позивача з огляду на глибину душевних страждань через втрату сина.

Верховний Суд залишив судове рішення без змін, зазначивши, що суд апеляційної інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди врахував глибину і тривалість моральних страждань позивачів, які втратили важливий доказ, а також наслідки такої втрати і обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 100 тис. грн кожному з позивачів, що за обставин цієї справи відповідає вимогам розумності та справедливості.

При цьому ВС врахував, що винні дії (що не відповідали вимогам нормативних актів та посадових інструкцій) притягнутих до відповідальності встановлених осіб лікарні викликали у позивачів моральні страждання через втрату ключового для доведення обтяжуючої обставини при призначенні покарання та основного при вирішенні питання про застосування амністії доказу у кримінальному провадженні.

Із текстом постанови Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 233/3464/17 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81753098.