Згідно з ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України під час нового розгляду в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Вживаючи в тексті вказаної норми термін «новий судовий розгляд», законодавець не пов’язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв’язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд. Тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав, не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК України, продовжує діяти на весь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на всі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції) незалежно від того, скільки разів здійснюватиметься розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні.

Такий висновок зробила Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційні скарги прокурора, потерпілого, засудженого та захисника іншого засудженого на вирок місцевого суду від 17 березня 2017 року, згідно з яким дві особи були засуджені за ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб), та ухвалу апеляційного суду від 12 липня 2017 року, відповідно до якої зазначений вирок був залишений без змін.

ВС частково задовольнив касаційні скарги осіб, які їх подали, в тому числі і прокурора, який, зокрема, вказував на те, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, внаслідок чого обом засудженим було посилено покарання.

ККС ВС визнав обґрунтованими доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ч. 2 ст. 416 КПК України. Як зазначається в постанові ВС, законодавець встановлює дві обов’язкові умови, за яких допускається погіршення правового становища обвинуваченого під час нового розгляду кримінального провадження: якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника (умова щодо суб’єкта апеляційного оскарження, за скаргою якого було скасовано вирок) та якщо вирок було скасовано у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання (умова щодо підстави скасування вироку).

Водночас звертає на себе увагу конструкція норми ч. 2 ст. 416 КПК України, сформульована як виняток із загального правила про недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого під час нового судового розгляду внаслідок застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання.

У кримінальному провадженні щодо двох осіб судовий розгляд у суді першої інстанції здійснювався тричі, й кожного разу місцевий суд ухвалював обвинувальний вирок. Відповідно до першого вироку (від 20 січня 2015 року) особам, зокрема, було призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, на підставі ст. 75 КК України вони були звільнені від відбування покарання з випробуванням з відповідним іспитовим строком. Апеляційний суд (ухвала від 28 липня 2015 року) скасував цей вирок.

За результатами нового розгляду місцевий суд (вирок від 23 серпня 2016 року) призначив особам покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією однієї четвертої частини майна, що належить їм на праві власності. Апеляційний суд (ухвала від 2 листопада 2016 року) скасував цей вирок і вказав, зокрема, на порушення місцевим судом вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, зазначивши про посилення покарання, яке місцевий суд призначив обом особам без застосування ст. 69 КК України, а одній з осіб – ще й без ст. 75 КК України.

На підставі наведеного й враховуючи, що апеляційний суд (ухвала від 28 липня 2015 року) скасував вирок місцевого суду від 20 січня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та м’якістю покарання, призначеного одній з осіб, унаслідок застосування до неї положень ст. 75 КК України, при новому розгляді місцевий суд, з огляду на положення ч. 2 ст. 416 КПК України, був позбавлений можливості посилити покарання обом особам.

Під час чергового нового розгляду місцевий суд (вирок від 17 березня 2017 року) призначив особам покарання в тому ж розмірі, яке було визначено у вироку від 23 серпня 2016 року. Водночас суд зазначив про неможливість застосування щодо осіб ст. 69 КК України. Таким чином, місцевий суд не врахував особливостей нового розгляду після скасування судом апеляційної інстанції вироку, передбачених ч. 2 ст. 416 КПК України, а апеляційний суд не звернув уваги на порушення цих вимог судом першої інстанції.

Колегія суддів ККС ВС змінила вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, пом’якшила особам призначене їм покарання (застосовано ст. 69 КК України).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79472515.