Звертаючись до суду, позивач заявив вимоги про визнання за ним за набувальною давністю права власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення сільської ради в частині визначення її розміру.

Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке. За цих обставин оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб’єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке могло як належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування. Захист такого права відбувається в порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору.

Тож спір у цій справі підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши справу по суті заявлених у касаційній скарзі вимог, Велика Палата ВС зазначила, що умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82095850.