Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін вирок місцевого суду. Відповідно до цього вироку чоловік був засуджений за ч. 2 ст. 185 (крадіжка), ч. 2 ст. 186 (грабіж) КК України. Також суд застосував ст. 75 цього Кодексу (звільнення від відбування покарання з випробуванням).

У касаційній скарзі прокурор, зокрема, зазначив, що з огляду на наявні в справі дані про особу засудженого застосування положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Як зазначено в постанові ККС ВС, призначаючи особі покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих злочинів і щиро розкаявся, заподіяну шкоду відшкодував, а також позицію потерпілих у кримінальному провадженні, які матеріальних та моральних претензій не мають і просили призначити покарання на розсуд суду.

Водночас, врахувавши все наведене, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Однак колегія суддів ККС ВС не погодилася з цим рішенням, вважаючи його таким, що прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого, оскільки не сприяє меті покарання і недостатнє для виправлення засудженого й запобігання новим злочинам.

Приймаючи рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд його належним чином не обґрунтував і послався на ті ж самі обставини, що врахував при обранні виду та розміру покарання, передбаченого санкціями ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, суд залишив поза увагою те, що засуджений був оголошений у розшук, не сприяв розслідуванню, оскільки був затриманий після вчинення злочину, спосіб вчинення цих злочинів, а також невикриття свого спільника. Зазначені вище обставини колегія суддів ККС ВС вважає такими, що не можуть свідчити про щире каяття та активне сприяння особи в розкритті злочинів.

На думку колегії суддів ККС ВС, всі наведені дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання і були враховані судом, у цьому випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначивши, що апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення. При цьому апеляційний суд повинен мати на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80458450.