Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НЕК «Укренерго» про припинення трудового договору, поновити його на посаді начальника Стрийського відділення інспекції Держенергонагляду у Львівській області ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» ДП «НЕК «Укренерго», а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Позов мотивовано тим, що звільнення з роботи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням законодавства.

Районний суд скасував оскаржуваний наказ, постановив поновити позивача на посаді, зобов’язав ДП «НЕК «Укренерго» перевести його на зазначену у позовній заяві посаду, стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Апеляційний суд рішення районного суду скасував та ухвалив нове – про відмову у задоволенні позову, зазначивши, що роботодавець при звільненні позивача дотримався вимог трудового законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу позивача частково: рішення апеляційного суду скасував, рішення районного суду змінив з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом ст. 49-2 КЗпП України працівнику одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Позивачу запропонували посаду старшого державного інспектора з енергетичного нагляду відділення, а він у відповіді на попередження зазначив про згоду зайняти посаду начальника відділення. Апеляційний суд указав, що така посада йому не була запропонована, незважаючи на те, що на момент попередження та надання позивачем відповіді така посада була вакантна.

При цьому вживані у п. 1 ст. 40 КЗпП України поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їхніх структурних підрозділів.

Встановивши, що ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» був перетворений в інспекцію Держенергонагляду у Західному регіоні зі зміною підпорядкованості, однак із збереженням функціональності своєї діяльності, тобто відбулося перейменування установи в межах однієї юридичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в силу ч. 3 ст. 36 КЗпП України повинно було б потягти за собою не припинення дії трудового договору позивача, а у відповідності до ч. 4 ст. 36 КЗпП України трудовий договір позивача повинен був бути продовжений.

Також ВС звернув увагу на порушення відповідачем ст. 43-1 КЗпП України, оскільки не було отримано попередньої згоди профспілкової організації на звільнення позивача.

Із постановою Верховного Суду від 07 серпня  2019 року у справі № 442/61/16 (провадження №61-22437св18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83553410.