Позивач – особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні ПФУ як отримувач пенсії по інвалідності та проживає у м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зоною гарантованого добровільного відселення.

До 1 січня 2015 року позивач отримував підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак виплату такого підвищення було припинено у зв’язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено, зокрема, ст. 39 Закону № 796-ХІІ.

Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України визнав вказані зміни неконституційними. Позивач звернувся до управління ПФУ з заявою, в якій просив повідомити, чи відновлено йому виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ. Відповідач повідомив, що підвищення до пенсії йому не нараховується і не виплачується. Вважаючи таку бездіяльність управління ПФУ протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з таких міркувань.

Конституційний Суд України Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновив дію редакції ст. 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинна до 1 січня 2015 року. А Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених цим Законом.

Конституційний Суд України Рішенням від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на це, з 17 липня 2018 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Такі висновки суду першої інстанції Велика Палата ВС визнала обґрунтованими, однак вказала на помилковість зазначеного у рішенні КАС ВС порядку обчислення розміру щомісячної грошової допомоги.

Так, у зв’язку з набранням чинності Законом України від 19 грудня 2018 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст. 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Відтак Велика Палата ВС постановила змінити рішення КАС ВС від 21 січня 2019 року в частині: в абзаці третьому його резолютивної частини слова «мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік» замінити словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року», в іншій частині – залишити рішення без змін.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) (провадження № 11-134заі19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86877145.