До суду звернулися 36 позивачів – фізичних осіб із позовом про відшкодування моральної шкоди до трьох юридичних осіб – власника нафтобази та її експлуатантів, які зберігали на ній паливно-мастильні матеріали.

Позивачі посилалися зокрема на те, що у регіоні їхнього проживання на нафтобазі розпочалася масштабна пожежа, яка тривала понад 10 днів, горіла велика кількість резервуарів із пальним. Ця пожежа та причини, що до неї призвели, є очевидною загрозою для їхнього життя і здоров’я, життя і здоров’я членів їхніх сімей, загрозою для довкілля та екологічної безпеки, вони зумовили порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства.

Позивачі просили суд стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 576 мінімальних заробітних плат на момент подачі позовної заяви до суду, що становить 793 728 грн.

Районний суд у задоволенні позову відмовив з мотивів недоведення позивачами обставин, які би породжували правові наслідки у вигляді зобов’язань сплати зазначених у позові коштів.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове – про часткове задоволення позову: постановив стягнути з власника нафтобази на користь кожного з позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди по 50 тис. грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в частині визначення моральної шкоди погодився із судом апеляційної інстанції, який правильно застосував норми матеріального права, урахував характер і обсяг страждань, що їх зазнали позивачі як жителі населеного пункту, який перебував у зоні надзвичайної ситуації, тривалість події, а також інші чинники, які дають підстави для висновку про заподіяння моральної шкоди внаслідок пожежі на нафтобазі. Доводи касаційної скарги позивачів про неправильне визначення розміру компенсації моральної шкоди було відхилено, оскільки апеляційний суд розмір відшкодування визначив відповідно до вимог розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Водночас  колегія суддів зауважила, що, покладаючи відповідальність за завдану моральну шкоду лише на власника нафтобази, апеляційний суд не врахував, зокрема, те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Дійшовши висновку про необхідність визначення ступеню відповідальності відповідачів перед позивачами, Верховний Суд визначив, що власник нафтобази та її орендар мають відповідати перед позивачами за заподіяну моральну шкоду у частці її загального розміру – по 40% (по 20 тис. грн) з  кожного, а третій відповідач, який із чисельними порушеннями правил пожежної безпеки зберігав та використовував нафтопродукти, – у частці 20% (10 тис. грн).

З огляду на те, що аварія сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, а відповідно до ст. 16 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» така відповідальність настає незалежно від вини суб’єкта господарювання, у власності якого перебуває об’єкт, Верховний Суд не погодився з доводами касаційної скарги власника нафтобази про те, що в матеріалах справи немає обвинувального вироку суду, який давав би підстави для покладення відповідальності на винних осіб.

Інший довід касаційної скарги про те, що конкретних доказів завдання шкоди здоров’ю позивачам не надано, також було відхилено, оскільки досліджені апеляційним судом обставини справи дали підстави дійти протилежних висновків.

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (провадження № 61-6756св19) у справі № 372/1308/16-ц можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87857605.