Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої Палати ВС справу з підстав наявності виключної правової проблеми, пов’язаної з представництвом юридичних осіб у суді.

Питання зводилося до того, чи має право представник юридичної особи в адміністративному процесі самостійно засвідчити копію документа про надання йому повноважень із представництва (довіреність) і чи буде така (засвідчена самим представником) копія довіреності належним підтвердженням наявності в нього відповідних повноважень.

Вирішуючи зазначене питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань. Вимога обов’язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтуються на чинному процесуальному законодавстві України. Згідно із ч. 5 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення: «визначений законом».

Водночас у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов’язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Трактування положень ст. 59 КАС України у звуженому аспекті, на думку Великої Палати ВС, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя  і полягає в надмірному формалізмі.

Суд зазначив, що повноваження представника юридичної особи слід вважати підтвердженими на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності в ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Велика Палата ВС наголосила також на тому, що при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності окремої вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Крім того, повернення в адміністративному процесі заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (провадження № 11-195апп19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86877130.