Засуджений, котрий отримав 11 років позбавлення волі за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України), та його захисник оскаржили до Верховного Суду вирок місцевого й ухвалу апеляційного судів. У касаційних скаргах, зокрема, зазначено, що дії засудженого слід було кваліфікувати за ст. 116 КК України, оскільки на час вчинення злочину він перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив судові рішення без змін, визнавши такі твердження скаржників необґрунтованими, адже сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення, передбачене саме ч. 1 ст. 115 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 9 березня 2016 року засуджений переглянув листування своєї дружини з іншим чоловіком у соціальній мережі, після чого зателефонував останньому та призначив зустріч, на яку взяв із собою ніж. Під час зустрічі заподіяв чоловікові 10 ударів ножем. Крім того, засуджений не заперечував, що про спілкування його дружини та іншого чоловіка він знав задовго до березня 2016 року.

Як установили суди, особа, маючи достатню кількість часу, обдумано та сплановано вчинила умисне вбивство, що свідчить про відсутність у неї стану сильного душевного хвилювання. Крім того, відсутність в особи такого стану підтверджується і висновком судово-психіатричної експертизи, який був предметом ретельного дослідження судів обох інстанцій.

Із повним текстом постанови ККС ВС у справі № 296/4868/16-к (провадження № 51-2449км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87179305.