Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов’язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом ТОВ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу й податкових повідомлень-рішень.

Оскаржуючи  рішення суду апеляційної інстанції, позивач вказав на відсутність у нормах чинного законодавства положень, які б визначали, що у разі, якщо допуск до податкової перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства. Крім того, позивач наголошував на тому, що відповідачем було направлено незаконний запит, а тому не було правових підстав для призначення перевірки.

За результатами розгляду зазначеної справи судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди мають надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність прийнятих за наслідками такої перевірки рішень, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, судова палата висловила правову позицію щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, яка була заявлена як самостійний предмет позову.

Так, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки подальше скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

На цій підставі Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу щодо призначення перевірки з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок реалізації.

Постанова  Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 (адміністративне провадження № К/9901/25669/19) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87929522.