Зберігання особою на горищі арсеналу бойових припасів та приведення нею в дію гранати вказує на підвищену загрозу для суспільства її діянь, тому звільнення цієї особи від покарання з випробуванням є неправильним застосуванням кримінального закону.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який задовольнив касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого за зберігання бойових припасів та за хуліганство.

Відповідно до вироку місцевого суду, залишеного без змін апеляційним судом, чоловік був визнаний винуватим у тому, що, перебуваючи в під’їзді будинку в стані алкогольного сп’яніння, прагнучи показати свою зневагу до правил і норм поведінки в суспільстві, з мотивів явної неповаги до суспільства привів у бойовий стан гранату та кинув її через вікно на прибудинкову територію, де вона вибухнула. Також він зберігав на горищі, що належить до його квартири, арсенал боєприпасів.

Суд призначив особі покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, а відповідно до ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та поклав на неї обов’язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

У касаційній скарзі прокурор послався, зокрема, на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через м’якість.

ККС ВС звернув увагу на те, що апеляційний суд, крім обставин, зазначених у вироку місцевим судом, додатково врахував, що злочини, вчинені особою, не заподіяли жодних тяжких наслідків у вигляді загибелі або каліцтва людей чи заподіяння кому-небудь майнової шкоди. Суд апеляційної інстанції також установив, що засуджений проживає разом зі своєю матір’ю 1940 року народження, яка згідно з наданими медичними довідками має критично незадовільний стан здоров’я, а також те, що він єдиний, хто її утримує.

Однак касаційний суд не погодився з висновком апеляційного суду, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, згідно з якими, призначаючи покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням, повною мірою не врахував тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими. Без належної уваги залишилися конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема, велика кількість вилучених бойових припасів, які засуджений незаконно зберігав за місцем свого постійного місця проживання. Ці обставини з урахуванням того факту, що він безпосередньо привів у дію бойовий припас, вказують на підвищену загрозу для суспільства його діянь.

До того ж суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про те, що нові злочини засуджений вчинив незадовго після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Наявність на утриманні особи матері, яка має критично незадовільний стан здоров’я, не може бути визнано обставиною, яка пом’якшує покарання, оскільки чоловік свідомо зберігав боєприпаси без передбаченого на це законом дозволу на горищі, що належить до квартири, в якій проживає його мати, що становило небезпеку для її життя та здоров’я.

З урахуванням вказаних обставин суд касаційної інстанції вважає, що звільнення особи на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення м’якого покарання, яке не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчинених злочинів.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у цьому суді, вказавши, що апеляційний суд має врахувати зазначене в постанові касаційного суду, належно оцінити дані про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання, та на підстави для звільнення від його відбування і прийняти законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення. У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким особу визнано винуватою і засуджено, призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України необхідно вважати м’яким.

Детальніше з постановою у справі № 465/3105/17 (провадження № 51-5596км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89289940.