Для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу в судовому порядку суди мають особливо ретельно перевірити, чи діяв суб’єкт владних повноважень безпосередньо на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки анулювання спеціального дозволу фактично передбачає позбавлення власності (майнового права) надрокористувача.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до товариства з обмеженою відповідальністю (надрокористувача) про припинення права користування надрами.

Суть цієї справи полягає в тому, що Державна служба геології та надр України  звернулася до суду з позовом до ТОВ, у якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, посилаючись на обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач порушив законодавство у сфері надрокористування внаслідок невиконання особливих умов дозволу на користування надрами.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили адміністративний позов з огляду на те, що під час розгляду справи були підтверджені обставини щодо порушення відповідачем вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, що є підставою для застосування наслідків, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра стосовно припинення права користування надрами.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погодилася з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Так, суди встановили, що рішення позивача про звернення до суду з позовом про анулювання дозволу було прийняте на підставі проведеної планової перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин. Водночас, встановивши цю обставину, суди не перевірили, чи відповідала зазначена перевірка та документи, прийняті на її підставі, вимогам ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, чи дотримала Державна служба геології та надр України  загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю), встановлених ст. 4 цього Закону.

З огляду на неповне з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи, які мають важливе значення для правильного її вирішення, у силу вимог ч. 2 ст. 353 КАС України Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої Інстанції.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого кумулятивний ефект недоліків судових рішень під час розгляду справи про позбавлення власності судами першої та апеляційної інстанцій з урахуванням гарантованого статтями 2 та 9 КАС України принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язує суд касаційної інстанції скасувати винесені рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому принцип офіційного з’ясування всіх обставин означає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 640/1440/19 (адміністративне провадження № К/9901/8187/20) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89325561.