flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

У якій країні розлучатися – КЦС ВС роз’яснив юрисдикцію спорів з іноземним елементом

05 серпня 2020, 10:37

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без задоволення касаційну скаргу, в якій заявниця стверджувала, що спір про розірвання шлюбу має розглядатися судом США, а не України.

Колегія суддів залишила без змін рішення попередніх судів, зробивши такий висновок щодо територіальної підсудності спору національним судам України.

Між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.

Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Оскільки відповідачка на момент подання позову про розірвання шлюбу проживала на території України, а позивач, звертаючись до суду України, визнав його юрисдикцію для вирішення спору про розірвання шлюбу, суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі за місцем проживанням відповідача та розглянув справу по суті, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Верховний Суд зробив також висновок щодо визначення держави, право якої підлягає застосуванню під час вирішення спору про розірвання шлюбу між громадянином США та громадянкою України.

Аналіз ст. 60 «Правові наслідки шлюбу» Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави для висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив’язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу:

1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);

2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);

3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином (proper law);

4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

З огляду на те, що позивач є громадянином США, а відповідачка – громадянкою України, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», відсутній спільний особистий закон подружжя.

Також подружжя спільно не обрали право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.

Немає підстав і для висновку, що є право держави, з яким обоє з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.

Досліджуючи питання застосування колізійної прив’язки lex domicilii, Верховний Суд врахував, що на момент подання позову фактичні шлюбні відносини між подружжям припинено, останнім місцем спільного проживання подружжя є США, де продовжує проживати позивач.

За таких обставин відбувається відсилання національного законодавства України до застосування права США у вирішенні спору про розірвання шлюбу.

Водночас правові норми США при вирішенні питання щодо розірвання шлюбу закріплюють колізійну прив’язку до закону суду (lex fori), що передбачає застосування законодавства держави, суд якої вирішує справи про розірвання шлюбу, за умови постійного проживання хоча б одного з подружжя на території цієї держави.

Крім того, Верховний Суд визнав невмотивованими доводи касаційної скарги, що за наслідками цього спору відповідачка буде позбавлена права вирішити спір щодо поділу спільного майна подружжя та інші можливі спори за її участю як одного з колишнього подружжя, оскільки після розірвання шлюбу заявниця не може бути позбавлена права, на реалізацію якого має право незалежно від припинення шлюбу.

Постанова Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 357/12676/18 (провадження № 61-1549св20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90591497?fbclid=IwAR2Ce2_zEecysna9yjwGtCfF7dFPBqlOA59hcBxkavvGrV_nShMhaI6y8Gw.