Зміна фізичної особи, яка обіймає посаду керівника органу державної влади, не є підставою для втрати чинності чи припинення дії довіреностей, що були видані раніше за підписом попереднього керівника цього органу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу № 140/2350/19.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд зазначив про неусунення її недоліків у встановлений судом строк, а також про відсутність в особи, яка підписала апеляційну скаргу та клопотання про продовження строку відповідних повноважень, представляти Міністерство оборони України.

Так, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Підстави припинення представництва за довіреністю визначені статтею 248 ЦК, ними є:

• закінчення строку довіреності;
• скасування довіреності особою, яка її видала;
• відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
• припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
• смерть особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
• смерть особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує, що зміна фізичної особи, яка обіймає посаду керівника органу влади (у даному випадку Міністерства оборони України), не є підставою для втрати чинності чи припинення дії довіреностей, що були видані раніше за підписом попереднього керівника.

При цьому підстав припинення представництва за довіреністю згідно зі статтею 248 ЦК судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Отже, помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на те, що на дату винесення оскаржуваної ухвали посаду керівника Міністерства оборони України обіймала не та особа, яка видала довіреність представнику, що підписав апеляційну скаргу. Як наслідок, безпідставним є повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС.

Це ж саме стосується і клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, якому, у зв`язку із помилковістю висновків про відсутність у представника повноважень, суд апеляційної інстанції не надав оцінку, що призвело до передчасного висновку про повернення апеляційної скарги згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 КАС.

Зважаючи на наведений аналіз норм права та фактичних обставин адміністративної справи, змісту правового регулювання, Суд дійшов висновку про порушення норм процесуального права при постановленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги.

"Судово-юридична газета"

Судова влада України