Задля подолання проблеми тривалості судового засідання деякі країни запроваджують додаткові процесуальні інструменти, що мали б упередити подальші звернення громадян до ЄСПЛ. Втім, як свідчить практика ЄСПЛ, вони не завжди ефективні.

У справах «Кірінчич та інші проти Хорватії» (заява № 31386/17) та «Маріч проти Хорватії» (№ 9849/15) ЄСПЛ констатував, що засоби судового захисту у зв’язку з надмірною тривалістю провадження в Хорватії виявилися неефективними, передає інформаційний ресурс ECHR. Ukrainian Aspect.

Ще в 2013 році у Хорватії був прийнятий закон про суди, що передбачав двоступеневу процедуру для надмірно тривалих проваджень: по-перше, можливо було отримати рішення голови суду, який розглядає справу, для прискорення провадження, яке могло б встановити граничний кінцевий термін в шість місяців. По-друге, було можливо отримати компенсацію за порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку.

ЄСПЛ зауважив, що перший крок процедури є виключно прискорювальним засобом, неможливо вважати ефективним, адже він міг лише не допустити наступні порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, коли таке порушення вже відбулося.

А от другий (компенсаційний) засіб судового захисту міг бути ефективним. Проте і він мав обмеження: його було можливо використовувати лише в тому випадку, коли скарга відповідно до першого прискорювального засобу була підтримана і суддя, який розглядав справу, не дотримався граничного кінцевого терміну для винесення рішення.

Відтак, вирішення питання залежало від того, чи скористалися учасники провадження першим етапом засобу судового захисту. І доступність другого засобу була настільки обмежена, що вона звільняла заявників від обов’язку спочатку використати початковий, виключно прискорювальний засіб.

"Судово-юридична газета"

Судова влада України